Паливо, яке зберігається в крилах — що таке SAF?
У 2024 році глобальне виробництво SAF (Sustainable Aviation Fuel) ледве перевищило 1 млн тонн. Звучить скромно? Так. Але вже у 2026 році ця цифра має становити 2,4 млн тонн, а що важливіше — з 2025 року в Європейському Союзі діє мандат ReFuelEU Aviation: 2% SAF у кожному рейсі. Це вперше, коли закон зобов’язує використовувати це паливо в такому масштабі.
SAF — це так зване паливо drop-in. Звучить як технічний термін, але йдеться про просту річ: ти змішуєш його зі звичайним Jet A-1 (навіть у співвідношенні 50:50) і заливаєш у літак. Жодних модифікацій двигуна, жодної нової інфраструктури в аеропорту. Просто працює.
Чому це прискорюється саме зараз
Оскільки з’явився конкретний термін і штраф. ReFuelEU Aviation вимагає 2% SAF з січня 2025 року, потім 6% у 2030 році і аж 70% у 2050 році (з них 35% e-SAF, тобто синтетичного пального з CO₂).
Кліматичний ефект? SAF з біомаси чи відходів знижує викиди на 70-80% протягом усього життєвого циклу. E-SAF може понад 90%. Далі в статті побачимо, як це виглядає технічно і що ці мандати змінюють на ринку.
Як працює SAF?
SAF — це «drop‑in fuel», тобто паливо, яке можна залити безпосередньо в бак сучасного літака. Не потрібно модифікувати двигун, аеропортову інфраструктуру чи системи. Ключовими є стандарти ASTM D7566 і D1655, які визначають 11 затверджених шляхів виробництва. Зазвичай SAF змішують із традиційним Jet A1 у пропорції до 50% (деякі шляхи дозволяють лише 10%).
Ось основні шляхи та що з них випливає:
| Шлях | Сировина | Blend‑limit | Зменшення викидів |
|---|---|---|---|
| HEFA‑SPK | Рослинні олії, тваринні жири, UCO | 50% | 70-84% |
| FT‑SPK | MSW, залишки сільськогосподарські/лісові | 50% | 70-90% |
| ATJ‑SPK | Цукри, спирти | 50% | 70-85% |
| SIP/HFS | Цукри, залишки | 10% | ~70% |
| PtL (e‑SAF) | CO₂ + H₂ з ВДЕ | 50% | >90% |
Neste спеціалізується на HEFA (використана кулінарна олія — їхня фішка), World Energy запустила перше комерційне виробництво SAF у 2016 році (Paramount, CA), а LanzaJet робить ставку на ATJ.
Параметри якості та сумісність
SAF повинен відповідати тим самим вимогам, що й Jet A1. Найважливіші з них: температура спалаху ≥38°C, замерзання ≤−47°C, енергія 42,8 МДж/кг, густина 775-840 кг/м³ і вміст сірки <0,3%. Завдяки цьому пілот не помічає різниці, а логістика аеропорту працює без змін.
Наступний розділ покаже, як регулювання та ринок сприяють (або стримують) впровадженню цих технологій у Європі.
Регулювання і ринок
Регулювання — це, власне, головний рушій всього ринку SAF, адже без обов’язкових вимог авіаційна галузь обережно ставилася б до дорожчого пального. ЄС і США створюють конкретні рамки, які змушують зростати пропозицію та реальний попит.
Мандати та цілі: ЄС, Велика Британія і США
ReFuelEU Aviation — це європейська основа: з 2025 року на аеропортах ЄС діє вимога 2% SAF у паливній суміші, а мета на 2050 рік — аж 70% (з них 35% e‑SAF). Звучить амбітно, особливо враховуючи, що у 2024 році частка становила лише 0,53%. США йде власним шляхом через SAF Grand Challenge: 3 мільярди галонів до 2030 року і 35 мільярдів до середини століття, з податковими стимулами в межах IRA на рівні 1,25–1,75 долара за галон. Велика Британія стартує з 2% у 2025 році й ставить за мету 22% до 2040 року.
| Регіон | 2025 | Ціль 2030/2040/2050 |
|---|---|---|
| ЄС | 2% | 6% (2030) / 70% (2050) |
| Велика Британія | 2% | 10% (2030) / 22% (2040) |
| США | ~1% | 3 млрд гал (2030) / 35 млрд гал (2050) |
Ринок
Оцінки свідчать про глобальне виробництво на рівні 1,9-2,4 млн тонн у 2025 році, що відповідає ринковій вартості близько 2-3,7 мільярда доларів США. До 2030 року ринок має зрости до 25-26 мільярдів доларів. Обмеженням залишаються сировина HEFA (переважно відпрацьовані олії) та темпи будівництва установок.
Висновок з крейсерської висоти
Збалансовані авіаційні палива — це не якась далека візія майбутнього, а реальність, яка вже відбувається. Хоча ще потрібно допрацювати питання вартості та масштабів виробництва, технологія вже працює, а тиск на декарбонізацію авіації лише зростає. Це вже не питання “чи”, а “як швидко”.
Я бачу в цьому щось, що нагадує початки відновлюваних джерел енергії: спочатку дорогі й нішеві, а згодом — стандартне рішення. SAF йде тим самим шляхом, тільки з більшим поспіхом, адже авіаційна галузь не має часу на повільні експерименти.
Одне можна сказати напевно: політ літаком, що працює на паливі з кухонних відходів, перестає бути цікавим фактом. Це стає новою нормальною реальністю на висоті десяти тисяч метрів.
Jacky
Преміум Журналіст
